1 min read
Слушать(AI)“Минулося І вже не треба”
Минулося.
І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.
І тихо видно білі дива,
На руку руку ніч
А тінь тремтливо-полохлива
Хтось наче йде!
Хтось наче
Минулося… Твоя ця
Ина,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима
Забув би вже, давно забув!
Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч
Воно минуло — так і
Це щастя — трясця:
І вже не скоро відійде…1963
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Марія
На базарі рученьки ісклала, В білій хустці, в сірім піджаці, Голову на буханець поклала, Задрімала в хліба на щоці
Серпнева елегія
З Лівіу Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,
“Почапали каченята”
Почапали каченятата по чаполоті,каченята-чапенята:сухо нам у роті В білих льолях сплять лілеї,чапленя на чатах Ці лілеї — дрімолеї,а ми — каченята Свого дядька ми приспали,і тата, і маму,діда-качура поклалиспати в красноталу
“Прощалось літо Тьмянів лист”
Прощалось літо Тьмянів лист, І лев лежав під кленом В прощанні літа син