Заворожи мені волхве!

Заворожи мені, волхве!

Заворожи мені,

Сидить по мавпі на зорях, на місяцях,

Респектабельні пілігримив комфортабельних

Волгах»«ходять» по шевченковських місцях.

Вербують верби у монографії.

Вивчають біо- і гео-графію.

Полюють в полі на три

А цікаво, багато б із них потрафилипройти шляхами його долі?

Давайте чесно.

Не кнопки ж ми й не педалі.

Що писав би Шевченков тридцять третьому,в тридцять сьомому роках?

Певно, побувавши в Косаралі,

Побував би ще й на Соловках,

Загартований, заґратований,прикиданий землею, снігами, кременем,досі був би реабілітований.

Хоч посмертно, зате — своєвременно.

Звісило з трибуни блазенський ковпакзабрехуще слово.

Було так, було так, було так, було

А може, було

Чуєш, батьку?

Чую,

Пропадали ж люди ні за гріш.

Передсмертно лаявся Косинка.

Божеволів у тюрмі Куліш.

Курбас ліг у ту промерзлу землю!

Мовчимо.

Пнемося у багет.

Як мовчанням душу уяремлю,то який же в біса я поет?!