– На добридень, ти моя
На добридень, мій коханий друже!»– Що ж сьогодні снилось тобі,
Сон приснився, та дивненький дуже».– Що ж за диво снилось тобі,
Мені снились білії лелії…»– Тішся, мила, бо лелія біла
Квітка чистої та любої
Мені снились білії лелії,
Що хитались в місячному світлі,
Мов гадали чарівнії мрії,
І пишались гордії, розквітлі.
І сіяли дивною красою,
Мов непевні, чарівничі квіти,
І блищали ясною росою,
Що горіла, наче самоцвіти.
Приступила я до квітів ближче,
Всі лелії раптом затремтіли,
Почали хилитись нижче,
Та й пожовкли, далі почорніли.
І з лелій тих чорних
Всі блискучі самоцвітні роси,
На травиці схиленій лежали,
Наче дрібні та ряснії сльози…»– Дивний сон твій, любко моя
А мені червоні снились
Тішся, милий, бо червона рожа
То кохання квітка та розкоші!»– Мені снилося: червоні
Пломеніли в промені
І були на райські квіти схожі,
Запашнії, з листячком барвистим.
Так чудово рожі
Від кохання й радості
І цвіли, тремтіли та
Від жаги палкої, таємної.
Приступив я до одної рожі,
Пригорнуть хотів я до серденька.
Зблідли раптом рожі
І найкраща роженька ясненька.
Та й умилась буйною
Та моя найкраща рожа мила,
Мов підтята гострою косою,
Полягла мені до ніг,
Засмутилась пара молоденька,
Зрозуміти снів своїх не
І додому поверта смутненька.
Дай їм, боже, щоб було все гоже!..[20 березня 1890 p.]
