2 min read
Слушать

Кропива

У зеків на травинку очі ласі

Обстежують, немов це диво з див.

Отож коли кропива піднялася,

Я старанно її обгородив.

Бо знаю: невеселої

Це майже свійське зілля нас втіша.

Сільська кропива — ніби член родини:

Знайомі з нею шкіра і душа.

Спочатку візьмемо на облік душу,

Де є дитячих спогадів курсив:

Я, спритно здершись на сусідську грушу,

Її всім тілом радісно трусив.

Сусіда був, можливо, і не п’яним,

Та напідпитку — бо прийшов з хрестин.

Штанці спустивши, віхтем

Він шлях мені показував за тин.

З дитячих літ ховаю у

Ніколи цей секрет не розкривав),

Якого звіра я у тридцять

Читай: навиливав.

Блаженства незабутнього вершина:

Ледь–ледь устиг зазеленіти двір,

В печі запікши м’ясо ховрашине,

Кропиву мати клала на гарнір.

А нині я, хмеліючи без пива,

Схиляюся до неї знов і знов:

Зелене диво — табірна

Мені у жилах воскрешає кров.

0
0
Give Award

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ветер Перемен
Зеркальное отражение
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+