Ант і орел
Коли кремезний ант поставив зруба,
Щоб мати добру хату для дітей,
Старий орел з–під хмар спустивсьна
Натомлений носій лихих вістей.
Даремно ставиш хату в цьому полі
Я небезпеку вгадую здаля.
Що тямиш ти у хліборобській долі?
Поглянь, яка земля… Яка земля!
Ти, чоловіче, не шануєш роду
Твоїх дітей понищать до ноги:
Із заходу, із півдня та зі
Тебе вже обступають
Та не злякався ант — рідню покликав.
На берегах
З ворожих ран лилася кров велика,
Грудьми на ниву впали земляки.
В степи відкинув ант ворожу лаву.
І хоч не всі вернулися сини
Радів, що жито виросло на славу,
Що множаться гривасті скакуни.
Але в передчутті нової
Спустивсь орел до знаних берегів.
Покинь цю землю, добрий чоловіче
Ти сієш заздрість в душах ворогів.
Де не літав, але землі
Не
Багатства немалі!
Та ні тобі, ні правнукам
Повік не знати на оцій землі.
З племен бідніших створятьсядержави
Кордон позначать не твоїм кілком;
В науках мудреці досягнуть слави,
А ти лишишся вічним мужиком.
Якщо повік не буде щастя в хатах,
А кров синів — лиш добриво лугам,
Яка користь тобі від нив багатих?
Іди в ліси — віддай їх
Минуть гіркі століття.
Стане ясно.
Що правду мовив незрадливий птах:
І діти, прозріваючи завчасно,
Кістками ляжуть в антових житах.
Та хоч страждань ще прийде
Навколішки не стане волелюб.
І не помре у душах горда віра,
Що ант не марно тут поставив зруб.
Руденко Микола
Other author posts
Віта
Рама, прагнувши духовних знань, мандрував по всій Скіфії Повернувшись на північ, Рама був вражений культом людських жертв, що панував серед його племен Едуард
Джерело
Біля нього іржавіють стріли, Що упали в некошений лан Біля нього жили і Покоління полтавських селян
Під осокором
З лісів мордовських знову, як на горе, Туман повзе — підсинена мара Ти вже забрунькувався, осокоре Воно й не дивно, братчику
Сльота
За вологою шибкою дерево плаче, Сіре небо дощем капотить безупинно Ну, чого ти болиш, моє серце Щось у світі страшне учинитись повинно