БАГАТЬОМ (А.Ахматова) Я - голос ваш, і подиху я вашого пломіння, Обличчя ваше - як у дзеркалі, я в ньому, Крил не потрібних те даремне тріпотіння, Та все одно, бо з вами я - до скону. Так ось чому ви любите так жадно Мене і грішну, і безпомічну. Й мені, Так ось чому віддали безоглядно Одного, кращого з своїх синів. Так ось чому ви навіть не спитали Мене про нього, жодних слів та в тім, Хвалою чадною ущерть заслали Назавжди вже спустошений мій дім. Як кажуть, що тісніш не можна злитись, Не можна невиправніше кохати... Як хоче тінь від тіла відділитись, Як хоче плоть з душею розлучитись, Так хочу я тепер - забутою вже стати.
МНОГИМ Я - голос ваш, жар вашего дыханья, Я - отраженье вашего лица. Напрасных крыл напрасны трепетанья, - Ведь всё равно я с вами до конца. Вот отчего вы любите так жадно Меня в грехе и в немочи моей, Вот отчего вы дали неоглядно Мне лучшего из ваших сыновей. Вот отчего вы даже не спросили Меня ни слова никогда о нём И чадными хвалами задымили Мой навсегда опустошённый дом. И говорят - нельзя теснее слиться, Нельзя непоправимее любить... Как хочет тень от тела отделиться, Как хочет плоть с душою разлучиться, Так я хочу теперь - забытой быть.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406833 рубрика: Вірші, Поетичні переклади
