До музи

1

Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно?

Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно.

Навіщо ти прийшла до мене,веселкою заблиснула в вікні?

Навіщо серце ти шаленев ці безпросвітні будиш дні.

2

Тисяча питаннів падає на наші уста,тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,тисяча зірок свої вказує нам дороги,тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста.

І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,моряки сліпі на корабельній світа вежі.

Музо, вигнана за дійсності вузької межі,чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь.

3

Я не потраплю, я не зможу, я не зможудля тебевирізьблювати, мов діаманти, вірші,як дні кругом все гірші,все гірші.

Але я знаю: в цю хвилину непригожунебавом, може, навіть нинінараз тебе побачу в простої людиничині.

4

Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно?

Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно.

Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно?

Навіщо серце б’є шалене?

А може, чує що воно.