1Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно?
Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно.
Навіщо ти прийшла до мене,веселкою заблиснула в вікні?
Навіщо серце ти шаленев ці безпросвітні будиш дні.2Тисяча питаннів падає на наші уста,тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,тисяча зірок свої вказує нам дороги,тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста.
І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,моряки сліпі на корабельній світа вежі.
Музо, вигнана за дійсності вузької межі,чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь.3Я не потраплю, я не зможу, я не зможудля тебевирізьблювати, мов діаманти, вірші,як дні кругом все гірші,все гірші.
Але я знаю: в цю хвилину непригожунебавом, може, навіть нинінараз тебе побачу в простої людиничині.4Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно?
Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно.
Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно?
Навіщо серце б’є шалене?
А може, чує що воно.
