1 min read
Слушать(AI)Червона китайка
Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих.
В китайці заходу червоніймоєї молодості місто.
Лопочуть зорі на тополях,і люди хрестяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах.
Моє містечко таємничев хлоп’ячих споминів заслоні!
І знов минула юність кличе,як давні кличуть забобони.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Барвінкова щирість
Кохай мене звичайно й просто,так, як кохають всі дівчата Коли проходиш білим мостом,зоря в твоє волосся вп’ята Так палко вміють цілуватилиш ті, що перший раз цілують В тремтінні слів твоїх крилатихя барвінкову щирість чую
Весна
Тече весна, й бадьорі сажотруси,мов щиглі, на дахах, і мла зелена Дівчина, що кохає полісмена,співа на площі, де їй серце вкрав,а капельмайстер кучерявих авттримає в білих рукавичках кусеньсонця Тече весна, й балончики зелені,немов букет...
Черемхи
Мов свічка, куриться черемхав побожній вечора руці Вертаються з вечірні лемки,до хат задумано йдучи Моя країно верховинна, —ні, не забуть твоїх черемх,коли над ними місяць линевівсяним калачем
Дует
Поволі повертаємось у землю, як в колиску,вузли зелені зілля в’яжуть нас — два спутані акорди Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску,музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й тепл...