Тарілка.
Семиколірна підлива.
Поруч виделки – куля і
Люмінесцентна – з дисків вся – колода,
Що невимовне – на кришталик – ловить,
Аби стабільність – трави, звірі, люди.
Предмети в сон повідсувались мляво,
Розмитість виявляючи хвилеву,
Яка, однак, – одразу м’язи,
Найменший дотик. – Форма, як
З полицями, куди подоби – взимку,
Ануж потужністю новою –
Й на безорбітних перехрестях зійде.
Й дівча, де вже вогонь палахкотить,
На мотузку нагулює кита.
