Схлинання співу калинового,спливання крові в золоте,кричання зручене з тривогою:щось в святі чиниться не
Римується вже відчай з вічністю,у горлі крик сучком загвинчено,дороговкази покаліченізагналися у землю виклично
І ніби струни, в міз...
Та невже ніколи не
Ці шляхи, цю тирсу, широчінь,
Не заб’ю в собі зміюку люту,
Що хитренько про степи сичить
Та де вона
Невже її й не мати
А вітер знов неначе
Гей-гей, воли, не гайтеся орати
Невже ми не можемо просто лежатиІ дивитися в стелю так ніби це небо
Пити вино і синхронно казати
«Побудь ще зі мною, мені тебе треба"
Тому що ми разом почали іти
Ми разом ковтаємо несвіже повітря