краєвид - Популярные cтихи, рассказы и фанфики

Найнезбагненніше  –  зі  звичним  –  поряд
Не  сонце  –  з  вежі  –  півень  –  щогодини,
А  смокви  фіялкового  страждання,
Які  на  площі  –  ген  –  на  клуби  пари

Дивлюсь на бухту я де хінські човнвітриларухаються крізь туман м’якоі в оксамиті спокійного безхвилляокреслюється світ
2
VI
1915

Зійшло, непам’яттю розмилосьвчорашнє, літнє, нетривке,і пахолодь заповістилась,і покотилось упівсилина води, на гілля гінке,збезважене таке, легке
На ниви щедро спорожнілі,на обмежовані гайки,на стиглість тихої рікисхиляють хмари спорожнілісв...