Нічний краєвид у місті сонет
Найнезбагненніше – зі звичним – поряд
Не сонце – з вежі – півень – щогодини,
А смокви фіялкового страждання,
Які на площі – ген – на клуби пари
Read more
Найнезбагненніше – зі звичним – поряд
Не сонце – з вежі – півень – щогодини,
А смокви фіялкового страждання,
Які на площі – ген – на клуби пари
Дивлюсь на бухту я де хінські човнвітриларухаються крізь туман м’якоі в оксамиті спокійного безхвилляокреслюється світ
2
VI
1915
Зійшло, непам’яттю розмилосьвчорашнє, літнє, нетривке,і пахолодь заповістилась,і покотилось упівсилина води, на гілля гінке,збезважене таке, легке
На ниви щедро спорожнілі,на обмежовані гайки,на стиглість тихої рікисхиляють хмари спорожнілісв...