Нехай
Так, ми раби немає гірших в світі!
Феллаги, парії щасливіші від нас.
Бо в них і розум, і думки сповиті,
А в нас вогонь Тітана ще не згас.
Ми паралітики з блискучими очима.
Великі духом, силою малі.
Орлині крила чуєм за плечима.
Сами ж кайданами прикуті до землі.
Ми навіть власної не маєм хати.
Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
Не нам, обідраним невільникам
Речення гордеє
Мій дом — мій
Народ наш, мов дитя сліпеє зроду.
Ніколи світа-сонця не видав.
За ворогів іде в огонь і в воду.
Катам своїх поводарів оддав.
Одвага наша — меч, политий кров’ю.
Брязчить у піхвах, ржа його взяла.
Чия рука, порушена любов’ю.
Той меч із піхви видобуть здола?
Нехай же ми раби, невільники продажні.
Без сорому, без чести — хай же так!
А хто ж були ті вояки одважні,
Що їх зібрав під прапор свій Спартак?..
Леся Українка
Другие работы автора
На давній мотив
– На добридень, ти моя На добридень, мій коханий друже »– Що ж сьогодні снилось тобі, Сон приснився, та дивненький дуже»
Сон літньої ночі
Посвята М Сон літньої ночі колись мені снився Коротка та літняя нічка була, І сон був короткий, – він хутко
Прокляття Рахілі
Чутно крик в Рамі, великий плач і скарга, Рахіль плаче по дітях своїх і не може потішитись, бо їх немає» Єв Матв
Граф фон Ейнзідель
Чого в пишнім замку ні в однім Всю ніч аж до ранку не гаснуть огні Чи граф фон Ейнзідель гуляє Так чом же ні співів не чуть, ні музик,