Посвята М.
Сон літньої ночі колись мені снився.
Коротка та літняя нічка була,
І сон був короткий, – він хутко
І зник, як на сході зоря розсвіла.
Чудовая мрія, розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч обгорнула мене,
Приснилась мені люба доля прекрасна,
Приснилось невидане щастя дивне.
Була я щаслива, безмірно щаслива;
Приснилось мені… та того не списать!
Де в світі є мова така чарівлива,
Щоб справжнеє щастя могла розказать?
Та сон був короткий.
Вже зникла рожевая мрія моя,
Туди полинула, де грала
Злотисто-рожева світова зоря.
Поглянула я, що вже нічка зникала,
І душу мою обгорнула печаль;
І тихо-тихесенько я
Сон літньої ночі! мені тебе
Я щастя не маю і в мріях не бачу,
Бо іншії мрії у серці ношу;
Коли я часами журюся і плачу,
Я щастя у долі тоді не прошу.
Для інших і доля, і щастя хай буде,
Собі я бажаю не сну, а життя,
Хто зо сну прокинувсь, хай щастя забуде,йому вже до щастя нема вороття!
