Ніч западається Крикне криком ранок

Ніч западається.

Крикне криком ранок.

І сонце вдарить сонцем навсбіч.

На лижах вирвусь я за полустанок,

Де горло річки булькотить, мов ніч.

Така ж вона сутужна пару котить,

Останні дзвони літа видиха,

Та вже мороз — хитрющий білий котик

На лапках ходить, мов коло гріха.

А палиці застогнуть бамбукові,

Як одірвусь я і пірну згори,

А дзвони літа я відчую в крові,

Бо кров моя у дзвонах цих горить…