Дівичії ночі

Висушили карі очі Дівичії ночі.

Черниця

Розплелася густа

Аж до пояса,

Розкрилися перси-гори,

Хвилі серед моря;

Засіяли карі очі,

Зорі серед ночі,

Білі руки простяглися

Так би й

Кругом стану.

І в

Холодну впилися,

Та й заклякли, та й замерли,

З плачем

Нащо мені коса-краса,

Очі голубині,

Стан мій гнучий… коли

Вірної дружини,

Немає з ким полюбитись,

Серцем

Серце моє! серце моє!

Тяжко тобі

Одинокому.

З ким жити,

З ким, світе лукавий,

Скажи мені… Нащо

Тая слава… слава.

Я любить, я жити

Серцем, не красою!

А мені ще й завидують,

Гордою і

Злії люди нарікають.

А того й не знають,

Що я в серці

Нехай нарікають,

Гріх їм буде… Боже милий,

Чому ти не

Укоротить свої темні,

Тяжкі мені ночі!..

Бо я вдень не одинока

З полем розмовляю,

Розмовляю і

В полі забуваю,

А вночі…» — та й оніміла,

Сльози

Білі руки простяглися,

В подушку впилися.18 мая 1844,

Б