2 min read
Слушать(AI)Ти не знаєш
Так до болю, до болю тужно,так безмежно, жагуче жаль,хоч і небо ясне-головокружне,і хоч дзвенить-співає зелена даль.
Бо не знаєш ти, що саме в цю митьвітер вістку нам приніс,що востаннє вже так серце тремтить,і більше не треба сліз.
Ти не знаєш, що розстання це час,що холоне в жилах кров,що минулася любов,і що пожар у юній душі погас.
Світ довкола такий погожий:сонця радість розсипав день,але туги розважити не можені весна-ясна, ні спів пісень.
Бо не знаєш ти, що саме в цю митьвітер вістку нам приніс,що востаннє вже так серце тремтить,і більше не треба сліз.
Ти не знаєш, що розстання це час,що холоне в жилах кров,що минулася любов,і що пожар у юній душі погас.1972
Марта Тарнавська
Українська поетеса, літературознавець, критик, перекладачка, бібліограф, член ОУП «Слово», УВАН у США, Національної Спілки письменників України
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Автопсихотерапія
Die Einsamkeit ist wie ein Regen Rainer Maria RilkeНа серце падає знайомий дощі стоплює солодку грудку щастя Як віднайти шляхи до світлих прощ,де радості цілющої причастя Нема молитви, що змиває біль —невже й любов — фата-морґана ті...
2 Перша лекція демократії
Холодний вітер дме від океану,а він — простоволосий, без пальта:сивизни розкуйовджена чуприна,розстебнутий піджак і — наче прапор —краватка вільно лопотить на вітрі Хто він — цей незнайомий Чи бостонець Іміґраційного бюро урядник
Перше відкриття Америки
The land was ours before we were the land’s Robert Frost: The Gift Outright 1
Уламки
в перекладі Марти ТарнавськоїAdrienne Pieces1 Прорив2 Причетність3
