Дочекався
Свого
Виряджала в
Мене матінка.
Виряджала в
Мати
І
Мені,
Нехай, сину мій,
Ми працюємо.
Нехай цілий
Ми горюємо;
Нехай сохну я,
Тато горбиться,
Ти на світ поглянь,
Що там робиться,
Та не всі ж, як ми,
В землі риються,
Може, є такі,
Що і миються;
Та не всі ж, як ми,
Димом куряться,
Може, є такі,
Що й не журяться.
Коли знайдеш їх,
Милий синочку,
Ти склони себе,
Як билиночку,
Ти склони себе,
Як билиночку, простели себе,
Як рядниночку.
Спина з
Не іскорчиться,
Чоло з
Не ізморщиться.
Спина з
Не ізкривиться,
Зато ступить
Та й подивиться;
Зато ступить
На
І прийме тебе,
Як добірного.
І в годиночку
На драбиночку.
І підеш тоді,
Милий синочку,
І з панами
Порівняєшся,
В
Закупаєшся;
В
Закупаєшся,
З полем
Але
Друге святонько:
Виряджав у
Мене батенько.
Виряджав мене,
Путь показував,
Говорив
І
Видиш, сину мій,
Як працюємо,
Видиш, сину мій,
Як горюємо.
Кождий на
На то
Не дивись на світ,
Що там робиться!
І на пчіл поглянь:
Є робучії,
Але й трутні
Неминучії.
Так і на світі:
Їдні риються,
Другі потом
Тілько миються.
Будь ти проклятий,
Милий синочку,
Як пігнеш
Свою спиночку;
Як пігнеш
Свою спиночку,
Як
На рядниночку.
І чоло
Нехай зморщиться,
І хребет
Нехай скорчиться!
Ти тікай від них,
Як від гадини,
Ти не жди від
Перекладини;
Ти не жди від
Перекладини,
Ти у світ
На оглядини.
Ти у світ іди,
Милий синочку,
Ти усе спізнай
І билиночку.
Тоді з світом
Порівняєшся,
В
Закупаєшся,
В
Закупаєшся,
З полем
Привітаєшся!”
