Несе мужик у
Додому свячене:
Яйця, паску, і ковбаси,
Й порося печене.
І порося, як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті.
Несе, бідний, та й
У самім болоті.
І схибнулись нові ночви,
Затряслось свячене,
І в болото
Порося печене.
Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Одвернувся, набік
Та й промовив
Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люди:
Святи її, хрести її
Все свинею буде!»
