1 мин
Слушать(AI)Сутінь
Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі.
В твоїх очах блакитна сутінь.
Не дно кларнета — дно задуми!
Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій.
Мембрана пам’яті найтонша,не пропустивши світла, дзвонить.
Навіщо, сестро,навіщо пестиш тіні тіней?
Закрижаніле соло сонцямов дно музикиув оркестрі,що грає в сну блакитних сінях.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Щастя
З усіх людей найбільше я щасливий,будую білий калиновий міст Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий Великої моєї філософіїтакий безглуздий зміст Не заплачу стражданню й горю мита,люблю риск, небезпеку й сум’яття
Ars poetica II 4
Мистецтво поезії II, 4Захоплений дітвак,захоплений красою,один із тих бурлак,які живуть росою Захоплений до краю,мов барва в рожі згусла Нічого більш не маю,лишень кедрові гусла Для Нього хочу грати,рукою в гусла бити
Півонії
Червона молодість півоній Яка краса Яке п’яніння Візьми моє чоло в долоній оборони, моя весіння
Срібні сани
Не мусили писати віршів,спокійний мати день, спокійну ніч Віднині смак вина мені погіршав,світ помутнів довкола віч Не знаєте страждань поета,для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,кожна хвиля має гостроту стилета,переслідують і гонять ...
