Три народження поета

Людське народження не вимага печатки

Його засвідчує сама свята земля.

Та я своє життя розпочинав

І раз, і два, і три — від голого нуля.

Уперше народивсь шахтарчуком

У скіфському степу серед камінних баб.

Я шлях завершив той пораненим солдатом,

Щоб з віршами прийти в літературний штаб.

Так народивсь поет, який не став поетом,

Бо істину вбачав на тлі газетних смуг.

З’явилось черевце укупі з кабінетом,

Ще й дача над Дніпром — як визнаннязаслуг.

Та ви б поглянули, коли все те

І дача, й кабінет, і навіть давній шлюб):

Поза програмою через недуже

Із мене видерся упертий правдолюб.

І то було моє народження останнє:

Розкована душа із Всесвітом злилась.

Де правда, де райком — вже не булопитання:

Круг мене дротяна колючка заплелась.

Повірите чи ні: я тільки нині

Життя щасливу мить, душі високий злет.

В мені горять слова святим кущем

І кличуть, і болять, бо нині я — поет.