2 min read
Слушать

Марія

Ти — доле моя у країні живих.

І пристання.

Знемігся язик мій щомиті тебе покликать:для ймення твойого я випив повітря останнє,для з’яви тебе в уяві моїй — вже повіки

Мов лопнула куля — світ збігся і стиснув

Та, наче мачина, ти ходиш по жилах в мені,розтулюю губи, холонучи в смолах,і рухи судомляться, шепти такі голосні:— Ма-рі-є-є…

Був поклик солодкий, солодкою — мука.

Вода у відерці затвердла на лід,у товщу густого повітря рука твоя стука…— О, скільки ж я спав, якщо перебарвився світ!—

Пухирчики швидко холонуть,опукливши простір, загуслий в бурштин.

Ми — зміст, а не форма.

Простерті до тебе долонітакі красномовні.

І свідчить стремлінняпро вічне життя, а не згин.

Отава духмяна травою зеленою стала,і стріха розшита колоссям налитим дзвенить…— Маріє, чому ти змарніла?— Я любий, не спала, аби не прогаяти сонячну мить.

Аби в забутті про життя не забути —у лоні ж моєму окрушина світла росте.

Це ж я з твоїх віч, наче ряст, іздмухала сутінь:дзвенить довкіл тебе повітря співке,

Воно, наче призма, все збільшило втричі…зіниці і вії… поглибивши зморшки чіткі,і згадки провальні, немовби хтось пам’ять позичив,лиш ти височієш, і сонячна пустка довкіл…— Допоки ти спав, прожила я потрійно:за себе, і тебе, й за те, що у лоні буломачиною-іскрою (тихе життя самостійне),аби не отвердло вкруг тебе повітря на

Припавши до губ моїх, вдмухала знову ти в мене,живлюще повітря, краплину свойого життя.

І я гуконув на весь голос шалено:— Маріє! —і знову запавсь в забуття.***

0
0
75
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+