Єднає нас вода
Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі снігиніздрюваті,від яснющої чіткості мружусь — зіниці болять.
Як же витримать світ?
Бо для мене його забагато,для дзеркальних дерев рук не стане, аби обійнять).
Як же бути мені, якщо в світлі прозоривходить промінь, а я в промінь входжу стеблом?
Певна річ, розчиняємось ми для майбутніх повторень,аби, снігом заснувши, збудитись в ярку джерелом.
Скільки неба далекого!
Пара укутує губи,видихається даль, вимовляється мерхлий листок,і вода вироста кучеряво, зіп’явшись на зруба,розметавши довкола співучий пісок.
І доповнює ліс твою мову собою,і вивершує зір висотою настійних дерев.
Не байдужістю, ні, а єднає жадання любов’юіз твоїми вустами вуста щиромовних джерел.
Очі в очі — і нуриться зір у безодню,і від подиху хвилиться вглиб віддзеркалена мить,і корінням тоненьким вода у тобі проростає сьогодні,аби замкнуту кров з вічним плином своїм сполучить.***
Павло Мовчан
Other author posts
Вода “Впотужнилась вода — уже й не перейнять”
Впотужнилась вода — уже й не перейнять,припала до землі її важка печать І змила кущ лози з мурахом на листку,пробігши в безліч ніг раптово по Опізнені дощі десь нагорі пройшли —нам докотив потік лиш піняві вали,яких не зупинить, не перей...
Листопад
Мідь тоншає, шерхльована вітрами,широкий звук летить над головами,що ледве й чуть, як цвяхи золотіпришпилюють розковзані путі —гаснуть в покорі крила Вгору,ой вгорулине пташина зелена,в дзьобі у неї жарина із клена;просто, ой просто стискаєть...
З висоти дерева З циклу «Гоголівські читання»
З циклу Гоголівські Торішні трави впали на поліж,та вже зелений натяк на появутепла — скорузлість протина, як ніж,і обіцяє спалахи буйнаві Ось джерельцем проклюнувся любець,і, задихаючись, хапає сонце брунька,переповзає грядку корін...
Ім’я
І суцвіть, і пилок, і срібна трушгуляли вихором і порошились в хату,де дзвінко так лупало обіушім’я твоє гірке, немов прокляття І по складах годинник на стініділив його, повторюючи всоте,і, мов бджола у склянці, у менівоно гуло і радісно, й с...
