3 min read
Слушать

Цар Буж Поема

1У казармі — грип, надворі — стужа.

В шибці блимає якась зоря.

Знов не сплю і думаю про Бужа

Першого вкраїнського царя.

Іменем отим віддавна марю.

Чом висиш на серці тягарем,

Царю антів — український царю?

Чи не сам я був отим царем?..

Мов із дна, з дніпровських чорториїв,

Пам’ять підіймається в росі.

Ще тоді ніхто не чув про Київ,

А країну Антів знали всі.

Знали римляни і знали

Гордих велетнів-степовиків.

Пальці, звиклі до меча й роботи,

Наче віск, зминали сталь підків.

На обличчях — доброта й здоров’я,

Та не кваптесь звідать їхній гнів.

Від Карпатських гір до Подніпров’я

Царство Бужа і його синів.

Добре родить просо і пшениця,

І худоби в селах не злічить.

А чи вам смакує паляниця,

Як в гречаний мед її вмочить?..

Та настали лихоліття й біди,

Ані хліб не радує, ні сіль

Насуваються лихі

На Країну Антів звідусіль.

Вже в степах не пастися отарам,

Жеребців не випускати в луг:

На чолі з білявим

Переходять готи через Буг.

Де ішли з напівзалізним

Під весняним сонцем орачі

Понад Горинню і понад

Ллється кров удень і уночі.

Голосили хати і могили,

Припадали до дубів орли:

Полонили Бужа, полонили

Скутого по селах повели.2Оточили Бужа, ніби круки

Від щитів германських степ рябів.

Бойовими дротиками

Прибивали до живих дубів.

Хліборобів-антів

Повелів зганяти Вінітар

Хай побачать непокірні люди,

У якій ганьбі конає цар.

Думав ворог:

У серця

Я огиду до вождя

Та зненацька сам король

Задививсь на лицарську красу.

Вінітар Схаменися,

Буже!

У

Я творю імперію свою.

Трон мій буде тут, де я стою.

Жеребців напоїмо у Римі.

Переходь до мене із народом.

Ви іще не військо — дикуни.

Накажи: нехай перед

В стан мій з’являться твої сини.

Поверну мечі і привілеї.

Не займу ні жита, ні отар.

Ввійдеш до імперії

Як соратник і союзний

Кров і мука на обличчі Бужа.

Він не чув промови короля.

Визрівало слово в серці

Те, якого жде свята земля.

Знав він слабості свого народу:

Хлібороб він ліпший, ніж вояк.

Любить землю, збіжжя і

Але ж їх оборонити як?

Із скрипінням крутиться

Колесо історії-гарби.

Без держави нам не мати волі.

Без держави

Ми навік раби.

Розіп’ятий між двома

О, долати муки він умів!),

Ворухнув кривавими губами

І над степом голос загримів.

Буж Земляки!

Добродії!

Братове!

Чи не все надміру в нас просте?

Небо нас послало на готове:

Дишло посади

Й воно росте.

Викуйте собі державу й силу…— Куйте! — відгукнулась просторінь,

І тоді із сонця, з

Вимчав царський огир,

Інь.3Він спинився перед мертвим

Ніби ждав господаря в сідло.

А відтак зірвався чвалом дужим

Щось його штовхало і вело.

Наче він живому

Все іще продовжує служить.

Відтоді щороку і

Бачать люди:

Бужів кінь біжить.

Ніби хтось над ним махає пліттю,

Ніби крешуть у степу мечі.

Понад півтора

Скаче він удень і уночі.

Полум’яна грива в цім

Серед виру весен і

Спалахне загравою на сході,

Щоб відтак на заході згоріть.

І як волі неземної вияв,

Там, де кінь промчить через лани

З-під копита виникає Київ,

А за ним Полтава і Лубни.

То його помітили в Карпатах,

То, дивись, на Ворсклу поспіша.

На сідельці, в полум’яних латах,

Не вмирає Бужева душа.

Кінь ворушить вічність копитами,

Вершник нахиляється до стріх.

Навіть я його поза

У лісах мордовських спостеріг.

І усі, хто став уже

Сотні тисяч — Бужеві сини),

Мов перед новітнім сотворінням,

З-під землі виходять на лани.

А над ними котиться у

Голос із далекої доби:— Без держави нам не мати волі.

Без держави — ми навік раби.27-го — 30-го жовтня 1980 р.

0
0
30
Give Award

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Расставание
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+