·
3 мин
Слушать

Цар Буж Поема

1У казармі — грип, надворі — стужа.

В шибці блимає якась зоря.

Знов не сплю і думаю про Бужа

Першого вкраїнського царя.

Іменем отим віддавна марю.

Чом висиш на серці тягарем,

Царю антів — український царю?

Чи не сам я був отим царем?..

Мов із дна, з дніпровських чорториїв,

Пам’ять підіймається в росі.

Ще тоді ніхто не чув про Київ,

А країну Антів знали всі.

Знали римляни і знали

Гордих велетнів-степовиків.

Пальці, звиклі до меча й роботи,

Наче віск, зминали сталь підків.

На обличчях — доброта й здоров’я,

Та не кваптесь звідать їхній гнів.

Від Карпатських гір до Подніпров’я

Царство Бужа і його синів.

Добре родить просо і пшениця,

І худоби в селах не злічить.

А чи вам смакує паляниця,

Як в гречаний мед її вмочить?..

Та настали лихоліття й біди,

Ані хліб не радує, ні сіль

Насуваються лихі

На Країну Антів звідусіль.

Вже в степах не пастися отарам,

Жеребців не випускати в луг:

На чолі з білявим

Переходять готи через Буг.

Де ішли з напівзалізним

Під весняним сонцем орачі

Понад Горинню і понад

Ллється кров удень і уночі.

Голосили хати і могили,

Припадали до дубів орли:

Полонили Бужа, полонили

Скутого по селах повели.2Оточили Бужа, ніби круки

Від щитів германських степ рябів.

Бойовими дротиками

Прибивали до живих дубів.

Хліборобів-антів

Повелів зганяти Вінітар

Хай побачать непокірні люди,

У якій ганьбі конає цар.

Думав ворог:

У серця

Я огиду до вождя

Та зненацька сам король

Задививсь на лицарську красу.

Вінітар Схаменися,

Буже!

У

Я творю імперію свою.

Трон мій буде тут, де я стою.

Жеребців напоїмо у Римі.

Переходь до мене із народом.

Ви іще не військо — дикуни.

Накажи: нехай перед

В стан мій з’являться твої сини.

Поверну мечі і привілеї.

Не займу ні жита, ні отар.

Ввійдеш до імперії

Як соратник і союзний

Кров і мука на обличчі Бужа.

Він не чув промови короля.

Визрівало слово в серці

Те, якого жде свята земля.

Знав він слабості свого народу:

Хлібороб він ліпший, ніж вояк.

Любить землю, збіжжя і

Але ж їх оборонити як?

Із скрипінням крутиться

Колесо історії-гарби.

Без держави нам не мати волі.

Без держави

Ми навік раби.

Розіп’ятий між двома

О, долати муки він умів!),

Ворухнув кривавими губами

І над степом голос загримів.

Буж Земляки!

Добродії!

Братове!

Чи не все надміру в нас просте?

Небо нас послало на готове:

Дишло посади

Й воно росте.

Викуйте собі державу й силу…— Куйте! — відгукнулась просторінь,

І тоді із сонця, з

Вимчав царський огир,

Інь.3Він спинився перед мертвим

Ніби ждав господаря в сідло.

А відтак зірвався чвалом дужим

Щось його штовхало і вело.

Наче він живому

Все іще продовжує служить.

Відтоді щороку і

Бачать люди:

Бужів кінь біжить.

Ніби хтось над ним махає пліттю,

Ніби крешуть у степу мечі.

Понад півтора

Скаче він удень і уночі.

Полум’яна грива в цім

Серед виру весен і

Спалахне загравою на сході,

Щоб відтак на заході згоріть.

І як волі неземної вияв,

Там, де кінь промчить через лани

З-під копита виникає Київ,

А за ним Полтава і Лубни.

То його помітили в Карпатах,

То, дивись, на Ворсклу поспіша.

На сідельці, в полум’яних латах,

Не вмирає Бужева душа.

Кінь ворушить вічність копитами,

Вершник нахиляється до стріх.

Навіть я його поза

У лісах мордовських спостеріг.

І усі, хто став уже

Сотні тисяч — Бужеві сини),

Мов перед новітнім сотворінням,

З-під землі виходять на лани.

А над ними котиться у

Голос із далекої доби:— Без держави нам не мати волі.

Без держави — ми навік раби.27-го — 30-го жовтня 1980 р.

0
0
30
Подарок

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.