1 min read
Слушать(AI)Автопортрет зі свічкою
Тримай над головою свічку,допоки стомиться рука —ціле життя.
Замало — нічку.
Довкола темінь полохка.
Літають кажани, як кулі.
Нестерпом студиться щока.
Де ви, крилаті?
Гулі-гулі!
Як вам — нестерпно — без небес?
Аж очі підвели, поснулі.
О ні, ти не один воскрес!
Як в бодню — пугачеві скрики.
Десь бродить землячок-дантес.
О шанталавий, недорікий,а чи поцілиш ти мене?
Свіча в задумі — не мигне.
Стус Василь
Стихи Стуса Василя. Васи́лий Семёнович Стус (6 января 1938 — 4 сентября 1985) — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины (200
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Так тонко-тонко сни мене вели”
Так тонко-тонко сни мене велиповз кучугури й урвища — додому,туди, назустріч горю молодому,де в кілька вод мої жалі теклиустами матері, дружини й сина Знялась моя жалоба до небес,бо замість дому був дубовий хресттак грубо струганий І в т...
Світанок у лісі
Щось бризнуло попереду, Наринуло і У груди подорожнього Заледве голубим
Дума Сковороди
Блакитний світ — як блекота, Блакитний світ — звечірнів З тобою ж — тільки той і та,і тільки те, що вірне Чи йми їм віри чи не йми —вони живуть, як п’ють
“Ця п’єса почалася вже давно”
Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає Не живе Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
