Сріблиться дощ в тоненькому тумані,
Як ниточка в прозорім полотні.
А сонце по його бличкучій
Тече і душу сповнює мені.
Зустрінь мене.
Я повен
Блакитної, мов сон, далечини.
Моїх очей неголосне
Ти поглядом ласкавим зупини.
Моя печаль тебе не поневолить,
А тільки радісний розбудить щем,
Немов цього туману срібна волоть,
Замаєна і сонцем, і дощем.***
