Ми сиділи за пляшкою шампанськогов тихенькому прокуреному кафе.
I вона відчувала себе царицею,
Афродитою, що проминувши рибалок(за столиками забивали козла),алкоголіків, невтомних шукачіввеликих жіночих бюстів,щойно зайшла в таверну,де тінь, і вино, і прихисток.
А коли ми вийшлина знелюднілий вечірній берегі я, не ждучи нагоди,спробував її взяти,хвиля відбігла, наче сторожовий пес,якого чекає попередучорна робота.
