Безсонної ночі

Думи визбираю, мов зерня,

Ніби стернями колоски.

Колять сльози.

Колючі сльози.

Остюками — в очах.

Ніч протовпиться, як п’яниця,по кімнаті, по стінах шастає.

І мовчить, і мовчить.

Домовийтак ходив би.

Мовчав би.

За вікном гуркотять літаки,ніби відьми — на шабаш.

Понад дахами,понад затихлими,понад притахлим Києвом — гуркотять.

Емігрантом.

Їй-богу.

Ліжко.

І на ковдрі — од вікон — ґрати.

І подушка моя скуйовджена,і скуйовджена голова.

Що ви ловите,

Збожеволілі антени — погорільці?

Що ви ловите — запалим ротом —комини почорнілі?

Вам повітря забракло?

Диму?

Розум спертий, як спирт, горить?

Другу ніч уже, другу — не спиться.

Жовкнуть у вікні ліхтарі.

XI.1964