Життя будується у плоті,в думках росте,в словах мудріша,і кожен звук солодкий в ротіщодня від захвату
Проте на все є своя міра —з переситу і втіха
Рубцями вивернувши шкіру,час виявля сумління чисте.
Допоки вм’ятини повітрязаповнюєш ти воском м’язів,твоя душа блука сирітноі спотикається
Отож розваж, як листя — спеку, —чи ж варто душу марнувати,якщо мандрівка недалека,але такі великі втрати?***
