Будень
Благословен будь, день, сльотавий та холодний,коли в шибки так дме, що навіть чути свист,і ти немов завис над хланями безодні,намоклий і важкий, як той дубовий лист.
Та чути глибину майбутньо-неземного,що аж холоне кров, і музика луна —і не ступнуть тобі, бо прикипіли ноги,і зусебіч гуде гудюча
І розумієш ти не розумом, а страхом,що кожен день тобі дарований, а ти,ущільнюючи плоть, як панцир черепаха,забув про радість мук і солод гіркоти.
Як вариво з трави — пісне і несолоне,були для тебе дні буденні,
А музика луна, і в жилах кров холоне,і дощ пряде, пряде повісма
І дивиться бур’ян очицями росиціна кошли сизих хмар і мокрого грака,і западись в той зір, щоб в землю подивиться,бо чути дзвін лопат і мову молотка.***
Павло Мовчан
Other author posts
Батькові
Проносячи шум, саморослі колонипопарно ішли вздовж шляхів Ти слухав і вгору підносив долоні —вони ж підлітали не вище трави Який же низенький… А води ще нижчі Та сонце ще нижче за води сіда,щоб нуритись в темінь і шляхом очищеньпрой...
З косою по траву
Росте трава, не знаючи чому,втішаючись єдино своїм зростом,пронозить камінь, виповза на мур,корінням маца перетлілі кості Росте трава, не знаючи куди,на косогір видряпуючись вперто,і визирає клоччя бородиіз щілин жител, замкнутих стоперсто<br...
Слово блаженного Прохора з глибини серця
Изсыпану же бывшу попелу, и ту абие преложися в соль Печерський З лободи роблю хліб і лебедником звуся,обертаю і попіл мирянам на сіль,і до неба мій погляд обернений в скрусі,покликаю, всевишній, тебе звідусіль:— Ізласкався над нами, убо...
Псало
Життя відживається, сходить зітханням. І кров вичахає. Та є ще жаданнятоптати цей ряст, і розвіювать порох, і погляд ослаблий підносить угору.Обмисли нас,