1 min read
Слушать(AI)Казка
Хто-не-хтось, де-не-десь, з деякого царствастрілку висмикнув з небес, мов пір’їнку з пташки;хтось чомусь її узяв, щось чомусь згадавши,рушники комусь хтось ткав, душу кляв пропащу,шкуру жаб’ячу палив наповіщось люто,каменю клубок котив, відбував
Шлях світ за очі проліг десь чогось шукати:не знайшов, не вмів, не зміг, не здобув, не
Міст скляний не перейшов і не зміряв моря,не звивав волосся шовк, серця не
Не втолив — спалив язик; шепіт,наче сажа: принатурився, привик, душу сном
Не згадаю де, коли, як, чому, навіщо,хто до серця присмолив лихо-кам’янище,чом розслабла тятива, обважніли й руки,крик чому не перейнять, не збагнуть сполуки?
А од сонця все летять променисті стріли,і тому жада душа завше перевтілень.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Птаха
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним
Звертання до реп’яха
Відволого, сизо, білопідступавсь похмурий ліс,і стирчали в полі стріли,ніби смерть гуляла Та на цій сталевій нивіуцілілі реп’яхипідіймалися щасливобадилиняччям сухим Але вище них звеласягордоросла бугила —у якому вона часікоронована була...
Вибір
Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився,а чи судився літнім, як бджолі Я лугом брів і щедро заросився,на рукаві пилок, як на І голос супроводжував Куди ти, чоловіченьку минучий,куди ти йдеш, пошукуєш чого
Бузина
Березовий вітер, березовий дим, і березовий запах,і небо березове видко в пташиних накрапах, —насіння бісівське кружляє, звістує негоду,і гай гайвороний аж душу холодить,і сонячний зайчик, зірвавшись з сокирного леза,летить, проминаючи чисті берез...