За мотивами «Ворона» Едгара По

Переінакшив все минуле:тепер тебе там не було.

Був гайворон замість зозулі,та й то лише з одним крилом.

Був степ, напоєний вітрами,і спис, засторчений в блакить,—і нас вже не було між нами,була якась тривала мить…— Стривай… Але ж було минуле!— Був гайворон… і степ… і

То тебе доля, як зозуля,мені підкинула

Я падкупав в сліпій нетяміі власним тілом зігрівавні, не пташа — кричущий камінь,що лиш поживи вимагав.

І я помітив, світе правий,що я малію… ти ж —

Моє гніздо було кривавим —твоя жада не знала меж.

І рани на собі помітив,що заподіяні вві

У вирій вже не відлетіти,бракує сил злетіть

Твоє крило я стис щосили,та ти знялась у височінь.

І я упав… І однокрилакружляє наді мною тінь.

Я гострий крик заніс угору,та він, отверднувши, завис.

Ти промовляєш: — Nevermore*,щомиті падаючи вниз…***_______________________________* Ніколи більше (англ.).