Моє вікно
Моє вікно.
Перекреслене рамами.
Обплетене вітами яблунь,обліплене листям.
Воноз шматками блакитісклом облите.
На ньому, мов шаблі,танцюють блискавки дзвінколезі.
Йому належитьчерез квадратисвітло цідити в кімнату,вихлюпувать з сірих стінвсе темне на вулицю.
Моє вікно — то кін,де я роль головну виконую.
Я часто бачу, як воно плачеі журиться.
Коли я спочиваю,воно блукаєсонними вулицями,освітлене лампою,обліплене листям,воно витягує з нічної тванізірчасте намисто,дукачем — місяць раннійі висипає в жменю моїй коханій.
А на світанні,стомлене і веселе,воно приносить мені сонце багряне,кладе на обличчя,мої очі лоскоче й шепоче:— А вже
Моє вікно відапро мої радощі і біди.
Я до нього тулю чолоі зір бентежний.
Моє вікно склом обмежене,проте не завішене шторами.
Моє вікно — то моя душа прозора.
Люди, загляньтев моє вікно!***
Павло Мовчан
Other author posts
Посеред двору
Над ким ті сурми плакали П Срібно-рожевий дим І висота дзеркальна
Вдовине Повоєнне
Синіє до хати зозулине око,сирітно, незатишно, зболено так,що чашка в руці перехлюпує соком,вростаючи гостро в кулак Оце ж бо твій дім, самото-удовице:побілені стіни, долівка німа,крок ступиш — і зяє безодня-криниця,вода невтоленна, шалена зи...
Архип Тесленко в Харківцях
Диму, диму сьогодні в мене в хаті було З листа до М В холодній хаті протяги та цвіль,сухар щербатий, смуток звідусіль В холодній хаті важко однувати,аби собі зап’ястя не розтяти,і, впершися очима у вікно,розлити зір на біле
“Обганяє хмара хмару”
Обганяє хмара хмару,куриться літак, мов дріт,в надра вигаслого жару,щоб поволеньки Шовкопрядний дощ тихенькоточить лощені Біль такий, ніби обценькиз тіла смикають кістки Та не змірять болю звуком,не змотать його, як нить
