1 мин
Слушать(AI)Слово до розстріляних
Це правда: кров з каміння може змити дощ,червона місяця хустина може стерти,але наймення ваші багряніш від рожгорять у пам’яті на плитах незатертих.
Змагались ви уперто й мріяли, й жили,кохались у суворості, як ми у гулях,і ваші очі сяли вічністю, колиу серці, мов зоря, застрягла біла куля.
Грудень 1934
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
До гордої рослини цебто до самого себе
Широкоплечі пні Черва і червень З погаслих зір срібляве порохнообсипує дубове листя Днопідземних рік
Косовиця
Немов брусок, гострить скінчивши,косар за пояс сонце вклав Аж день розкрився ширше й глибше,як він засукував рукав Слова співучих сіножатейпокошені до строф лягли Вже труд натхненний і крилатийскінчився, й піт з чола зітри
До істот з зеленої зорі
Закони “біосу” однакові для всіх:народження, страждання, смерть Що лишиться по мені: попіл слів моїх,що лишиться по нас: з кісток трава зросте Лисиці, леви, ластівки і люди,зеленої зорі черва і листяматерії законам піддані незмінним,як н...
Ранок
Ранок блиснув Сонце, мов червона цегла,покотилось бляхою дахів Ранок тіні й мрії розгорнув і знаглапіснею возів прогомонів Знову перекреслить неба синь безмірнузір падучих лінія крива
