1 min read
Слушать(AI)Косовиця
Немов брусок, гострить скінчивши,косар за пояс сонце вклав.
Аж день розкрився ширше й глибше,як він засукував рукав.
Слова співучих сіножатейпокошені до строф лягли.
Вже труд натхненний і крилатийскінчився, й піт з чола зітри.22 березня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вербель
Ось бубон ранку — кругле сонцедо маршу будить вояків Лопочуть верблі по казармах,весна тріпочеться, мов спів,весна тріпочеться, мов птах,у клітці сірих коридорів,і день накреслює свій шляхна мапі неба Гаснуть зорі,мов очі втомлених кохан...
Коропи
Співають коропи, і крають води леза,дахи, мов віка скринь, підносить вітер,і проповідь говорить окуням береза Це все недійсне, навіть неймовірне,цьому не вірте Та дійсне те, що бачив я уранцітам, де ріка коріння миє гаю,коли вітри, мов п...
Чарки
Зелений ясень, серп і коні прилипнув хлопець до вікна В чарки сріблисті і червоніпоналивалася весна І хочеться хлопчині кончевід весняних воріт ключа
Пісня про вічну молодість
Запрягти до саней чотири чалі коніі в чвал, і в чвал Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,аж луна відіб’єтьсявід скал, від скал Тріснути батогом на вітер буйнийі вдаль, і вдаль Наші очі далеччю гартуймо,а серце куймона сталь, н...
