Немов брусок, гострить скінчивши,косар за пояс сонце вклав.
Аж день розкрився ширше й глибше,як він засукував рукав.
Слова співучих сіножатейпокошені до строф лягли.
Вже труд натхненний і крилатийскінчився, й піт з чола зітри.22 березня 1935
1 мин
СлушатьКосовиця
0
0
15
Подарок
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Другие работы автора
Хати
Хати, немов гриби червоні,ростуть під вітром буйновійним У черепицю дощ задзвонить Моє село, ти ще спокійне По давніх війнах, що минули,в лісах багрових виють лиси…
Півень
Зоря майнула, мов стріла,неначе іскра, пісня згасла,і тільки з мокрого зелароса краплинками сплила,мов слово, чиста й ясна Вже обріїв зігнувся рівеньу круглу смугу обруча,і ніч почала вже кінчатись,неначе ватра, догоряти Ось ранок синім ...…
Ярмарок
Мій брат — кравець хлоп’ячих мрій,зішив з землею небо Горять хустки у крамарів,немов стобарвний гребінь Співають теслі, бубни б’ють Розкрию таємницю:червоне сонце продаютьна ярмарку в Горлицях…
Черемховий вірш
Вже ніч нагріта п’яним квіттямдимиться в черемховій млі,і букви, наче зорі, світятьв розкритій книжці на столі Стіл обростає буйним листям,і разом з кріслом я вже кущ З черемх читаю — з книг столистих —рослинну мудрість вічних пущ 2...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
