1 min read
Слушать(AI)До істот з зеленої зорі
Закони “біосу” однакові для всіх:народження, страждання, смерть.
Що лишиться по мені: попіл слів моїх,що лишиться по нас: з кісток трава зросте.
Лисиці, леви, ластівки і люди,зеленої зорі черва і листяматерії законам піддані незмінним,як небо понад нами синє і сріблисте!
Я розумію вас, звірята і рослини,я чую, як шумлять комети і зростають трави.
Антонич теж звіря сумне і кучеряве.18 травня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сутінь
Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі В твоїх очах блакитна сутінь Не дно кларнета — дно задуми Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій
Посли ночі
Причалив човен сонця в пристань — у вікно на дубіі кинув на прощання сім червоних весел Стовпи струнких тополь підперли небо Мовкнуть губи Прийшли посли від ночі
Руно
Поїдемо удвоє по закляте руно З долоні вітру, що прощався з нами, грудкапогаслої зорі упала, мов дарунок Вперед Сім миль кохання і остання — смутку
Ранок юнаків
Вилітають — лиш стопи дзвенять,аж майдан задрижав, розспівався Наче курява, стукіт піднявся,мов туман, коли вітер шугне,буря кроків пливе взапашне,промінливе повітря та гнепо дорозі усе, мов солому На піску, на камінню дзвінкомув бігу но...
