Малюнок на вікні
Мороз
І на моїм
Рослинний світ епохи
Відтворює.
Галузка до
І стовбур до коріння.
Ростуть ліси опішньо,
Ніби думи,
І невловиме їхнє зачинання.
Так творяться планети:
Таємнощі творіння незбагненні.
Як туск,
Як радість,
Ні запаху, ні кольору нема,
Як голос,
Виймаєш, наче шаблю із піхов,
Лиш відчуваєш рух,
Ну, а протяжності його не знаєш.
А може, він ворушить злотне листя,
Приміром, на Венері.
Мороз
В такій масштабності,
Як ми — своє дитинство:
Один до тисячі,
А може, вдвоє більше.
Химерні пальми, фігові
Свій рух затамували,
Нахилені пагінням у минуле,
Де не лишилось стогону примерзлого коріння,
Лиш голос мерзлих соків.
Сягнистою ходоюбреде в
І ніяк не дійде.
Мороз
А подих мій — сполука всіх сокир
Ліси корчує в сатанинськім гніві.
А на вікні, так ніби на дровітні,
Тремтить сльоза розтала,
Сльоза віків минулих.***
Павло Мовчан
Other author posts
8 “При світлі сумління прозоріє світ”
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Батькові рубці З циклу «Фотокартки»
З циклу Як пам’ять відбілитьі кров свою очистить Порошиться блакитьна Дерево безлисте І тріщина вузька —то й сніг не западає
Нічний дух
І кануло, і догоріло,слід, наче рану, затягло,і тільки хмара скров’янілаважке заносила крилонад небокраєм, над селом,де шлях іще пашів теплом,а в порох з дійок обважнілихвикрапувалось молоко Дзвенів колодязь ланцюжком,і дух нічний, протерши о...
Що ви знайшли на небесних купинах
Хвилею зору небо схитнулось,східності хмари збігали униз Прогуркотіло, мов бочка, минуле,ти ж при падінні на мить зупинивсь Там на горі, де громи дозрівають,скрапують в небо вишні рясні,крізь намальовану браму до раюстрадницькі видно обл...