·
2 мин
Слушать

Набравши води

Війнула жовтизна і дзеркало криничнезамислилось, немов відчуло глибину,і ти щось заспівав, та голос був незвичним:веселу починав, а вийшло на

З чола свого хотів був зняти павутину,та пучками відчув, як в’їлася

І радісно було в оцю погожу днину,хоч радість і була зісподу вже сумна.

Дивився на люпин, але, крім зерен, бачивсухе стебло, вогонь, що палить всіх і

До вишні притуливсь — яка ж вона гаряча! —і листя аж за тин вогнем перевиса.

Жалка трава пече… і ти печеш, мов докір:ні пам’ять відхилить, ні мовою

І чую, чую я, який підступний спокій,під попелом долонь забутий жар

Ось перса, ось плече, ось губи — попіл здмухав,обвуглена, як ніч, але ж це ти, це тивиходиш із очей, огромлюєшся слухом,вкриваєш наготу вже листям

І дзеркало води доповнює забуте:то посмішку, то вуст обвуглені

Та хтось гука: — Павло!

Все — глухота і

І випада відро в криницю із руки.***

0
0
139
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Другие работы автора
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.