Подай мені лютню з каміння,холодну мов лід і блискучу мов сталь!
О, не кантилена осіння,зими променистий, іскристий кришталь.
Не зайві жалі легкозмінні,не мелений мелос, не настрій шовковий.
Хай струни, як вістря кремінні,деруть мої пальці і гнуть аж до крові.
О, визволь від слова безсили,розчавлю притаєну зради змію.
Напружую струни і жили,хай пісню, мов стрілу, у серце вам вб’ю.
