1 min read
Слушать(AI)Уривок
Боюсь згасити світло лампи,бо може стати ще страшніш,і ніч, розкладена на ямби,у серце вбилась, наче ніж.
Ніяк заснути!
Кличуть півні,годинник б’є, і місяць лине.
Мій сон, мій голос неспокійнийв моїй трагічній Батьківщині.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Тернина
Немов метелик полум’яний,на кущ тернини сонце сіло У твої очі синьо-тьмянідивлюсь натхненно і несміло Коли нас ніч розділить сонних,серця заб’ються в нас окремо,щербатий місяць снами томить,чарує мертво і зелено Та не лякайся, моя л...
Концерт
Горлянки соловейків плещуть, мов гобої,у димі пахощів, в чаду лілейних куряв,аж спів змінився в запах, мов за ворожбою,розплився в квітний пил Це тільки увертюра На солов’їне гасло дружні перемовиусіх музичнодзьобих ста племен пташиних,і...
До істот з зеленої зорі
Закони “біосу” однакові для всіх:народження, страждання, смерть Що лишиться по мені: попіл слів моїх,що лишиться по нас: з кісток трава зросте Лисиці, леви, ластівки і люди,зеленої зорі черва і листяматерії законам піддані незмінним,як н...
Пізня година
Об вікно кажан крильми вдаряє,все принишкло, стихло, охололо Безвість манить нездійсненним раєм,наче ртуть, спливає в жили холод Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш,з болем родиться у серці пісня Поплили над світом чорні водиночі