1 min read
Слушать(AI)Грім
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Що аж тремтів, що аж
На трави і на квіти.
Грім жив у хмарі, і
Він бачив, хто що хоче:
Налив грозою грім яри,
Умив озерам очі.
А потім хмару
На сад наш на
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Та тут до грому
Заговорила
Трусніть і грушу, дядьку грім,
Бо важко мені
І дядько грім сказав
Потрушу я і грушу.
Бо небеса вже
Я покидати мушу”.1969
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Повернення Хікмета
Тремти, Туреччино Він вирушив до тебе Свою труну розбивши опівночі,
Квітень
На крилах журавлів весна вже сушить весла, Загомоніли про життя діди, І на стежин пахучі З снопів тополь тече зелений дим
“Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі”
Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі З розплющеними 28-літніми Наш Василь іде по останній у світі З зупиненим серцем з опущеними
Оксана
І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою А на обличчі Цвітуть два маки тихомолоді
