Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих.
В китайці заходу червоніймоєї молодості місто.
Лопочуть зорі на тополях,і люди хрестяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах.
Моє містечко таємничев хлоп’ячих споминів заслоні!
І знов минула юність кличе,як давні кличуть забобони.
