1 min read
Слушать(AI)На два голоси
— Свистілочко-сопілочко,кленова моя гілочко,з-під пучок дим — чи ти гориш,чи упилася сутінню?
Чому ти на губах мовчиш,і як тебе роздмухати?— Ніскілечки, ніскілечки,—відспівує сопілочка,—гуду, гуду, мов бджілочка —золочена
В твоїх руках я гілочкасумна і
Бо м’ятні твої пученькизакуті у каблученьки,у срібні перстеньки:завдали серцю мученьки,стлумивши мої звученьки,холодні
Торкнуться інші рученькиі устонька палкі,розквітну квітом рутоньки,і серце буде чутоньки,заграють без осмутонькиусі лади співкі.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Прірва часу
Подвійний образ птиці на водівколихував настояну тривогу Саморухливі хмари молодічиталися, як послання від І синь як сон… нурлива глибина,повітрокрилі бабки носять Краса твоя велична, хоч сумна,у ній мені незатишно —
3 У талій воді – відбиток
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Балада про пташку
Замисленим запахом льон засинів,і вибухли соняхи — у далині,і певність на Вічність вода засвітилау нуртах глибоких, блакиті горнилах Сиди, пий меди молоді з соломинки —дароване літо усім для зажинку Нехай спочиває душа під вербою,що з ду...
8 З крейдою в руці
1 Цей янгол протятийз крижиною в боцісвій біль вимивав золотому потоці,і шпиль, що завершував царське стремління,поглиблював янгольську муку й боління О місто в намисті містків і бруківки,золочене скрізь по хрестах та верхівках,а сподом ...
