— Свистілочко-сопілочко,кленова моя гілочко,з-під пучок дим — чи ти гориш,чи упилася сутінню?
Чому ти на губах мовчиш,і як тебе роздмухати?— Ніскілечки, ніскілечки,—відспівує сопілочка,—гуду, гуду, мов бджілочка —золочена
В твоїх руках я гілочкасумна і
Бо м’ятні твої пученькизакуті у каблученьки,у срібні перстеньки:завдали серцю мученьки,стлумивши мої звученьки,холодні
Торкнуться інші рученькиі устонька палкі,розквітну квітом рутоньки,і серце буде чутоньки,заграють без осмутонькиусі лади співкі.***
