1 min read
Слушать(AI)Вже день затулений березою
Вже день затулений березою.
Яка навстіжність!
Ніч близька,і рогозою жовтолезоюузброїлась моя рука.
Не підпущу, хай крик відкотиться!
Поставлю свічку на
Та в’яже ніч-невідворотицяповісмо скрадливих доріг.
Не промине, як чуже свято,надійде, стане — лий вогоньтонкою цівкою вкруг хати,навколо імені свого.
І чуєш, як в твоїх засікаху ланці в’яжеться зерноі цівко витікає з віконв посуді зморене вино.
І за переблиском пожежнимніч не закінчувалась днем,а спалахом, як і належить,летючим високо вогнем.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Карби на камені
Снувались крізь шумлише звуків прожилки,і вітер до білого воду В ногах шерехтіли камінні обмилки,і морю затісно було в Ти, водо,колись могла світ весь пойняти,вмивала всю скверну з обличчя його,а зараз стискають бетонні лещата,і світ цей...
Стожарні
Струмує з повітря обличчя забуте,розмитий хвилюється глиняний хутір,і погляд, удивлений в поле хвилясте,поволі воложиться, лагідно гасне Безмежність давно уже стежить за мною,проте не розгледіти за пеленоюні сліз, ані згадок, ні навіть думок:...
Плин
Не чую часу течію,не помічаю, бо не хочу,хоч розторочують моюплоть нитяну щодня, Та нитка рветься — на краюзатягся вузол заполочний І зауваживши рубець,а чи морщину, посміхаюсь;та, губ торкнувшись, морозецьтой сміх на ойкіт обертає ...
Ягода
Суничино терпка, жарка і недозріла,тверда моя рукаторкнулась твого тілаі зранила — Як тепер кров замовить Невже ж занапастивдуші святу основу Недосконалий я: зісподу росте вовна
