Карби на камені
Снувались крізь шумлише звуків прожилки,і вітер до білого воду
В ногах шерехтіли камінні обмилки,і морю затісно було в
Ти, водо,колись могла світ весь пойняти,вмивала всю скверну з обличчя його,а зараз стискають бетонні лещата,і світ цей, напевне, очистить вогонь.
Бо ти не піднімешся, водо, безсила,до скелі, де ймення увічнив своєзубилом на камені
Жорка Дурило»,і хвиля в підніжжі знеможено б’є.
І мацають поглядом ймення туристи,що ввійде безсмертним в наступні віки,і каменю важко коросту цю зчистить,і в піні від люті киплять
Вогонь покарає, вогонь порятує,а камінь киплячий заллє всі дірки.
А поки ж з-за хмаринезримий б’є струміньі хрестиком мітить зчорнілі думки.
І звуків прожилки снуються агатом,і звуків волокна сплелися в брехню,стіну ж пропікає розщеплений атом,прядеться тонесенько нитка
Він витлить на світі живе все дощаду,і світ захлинеться в пекельній смолі.
Графітовий дощ перехрещено пада,чорніє у кожного хрест на чолі.
Давно запечатано помисли наші,і літера кожна — це вічна печать:душа неспалима — за неї не страшно,а страшно нам житий не страшно вмирать.
Вогонь перетопить карбовані злиткиі змиє з металу відбитки царів,зостануться тільки пречисті відбиткиочищених душ на камінній горі.***
Павло Мовчан
Other author posts
Листопад триптих
1 Ще червінь вітром не розмита,і дійсне в обрисах лежить,і золота галузка житаблагословля біжучу мить Зійшовши з самого вершечкастрімкого дерева униз,гулкого простору кілечколягло на соняховий спис Та що тобі до того сину,чи ж менше...
Ти — простір
В безкровному дзеркалі зір виявляє безглуздя:у посмішці губи зневажливу лінію гнуть,—невже ж є тобою ота заплощинна облуда,що в паузах серця на шкло видиха каламуть Шкляніє обличчя, вбираючи сонячні скалки,повітряна хвиля поволі морщинить чол...
З косою по траву
Росте трава, не знаючи чому,втішаючись єдино своїм зростом,пронозить камінь, виповза на мур,корінням маца перетлілі кості Росте трава, не знаючи куди,на косогір видряпуючись вперто,і визирає клоччя бородиіз щілин жител, замкнутих стоперсто<br...
Спроба міри
Від роздолля біль під серцем:леле, що за глибина Синь-блакить черпав наперстком,щоб добутися до дна Та блакиті прибувало,хоч росла щодня жага,пив захлинно — було мало,синь кипіла в І метелики летіли —білим-білі пелюстки,покривали вс...