Кінчаючи цієї книгиспівні, п’янливі сторінки,не думай, друже, що у них ягоріти зможу крізь віки.
Із поривань, натхнень, одчаюостанеться лиш попіл мрій.
Бо ж пам’ятник крихкий лишаютурботі й радості своїй.
1 мин
СлушатьКінчаючи
0
0
Подарок
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Другие работы автора
Сурми останнього дня
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,географи малюють зорі крейдою на неба мапі,в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,і місяць золотим котом лежить у мене на канапі Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь...…
Автопортрет
Я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені” Я — закоханий в житті Привітання життя” З першої книжки…
Гіпнотизер
В молочнім світлі матових кінкетівцвітуть на чорнім шовку ордері Вогонь в очах холодних загорів,в судоргах пальці, начеб грав на флейті Круг нас паде зелено-жовта мряка,різнув у вухо свист слизький, мов різки Тоді виймав із наших чі...…
Марнотратний гімн
І зір розтратниця — зла ніч і день сліпучийрозтратно твореним і нищеним Чергою явищ неповторних в світу кручізростання й проминання сплетені суцільно Вирує квітний дощ, бацилі, світло, птаство Коли в дня гаморі хвилину знайдеш вільн...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
