В молочнім світлі матових кінкетівцвітуть на чорнім шовку ордері.
Вогонь в очах холодних загорів,в судоргах пальці, начеб грав на флейті.
Круг нас паде зелено-жовта мряка,різнув у вухо свист слизький, мов різки.
Тоді виймав із наших чіл він мізкий в кишені їх вкладав свойого фрака.
На наші очі, мов рясні каскади,лились струмками бомбаї й багдади.
І начеб виросли нам крила з пліч,і забажали ми летіти пріч.
Та в кріслах нас держав шалений гніт,розпуки нас облив морозний піт.
