Молодому другові


Чом головку ти схилив додолу,

Спер на ручку скрань ту мармурову,

А очима в далі десь блукаєш,

Наче в далі доленьки шукаєш?

Що завис на тобі сутінь суму?

Що задумавсь, молоденький друже?

Ой, не думай, голубе, ту думу,

Бо та дума зрадливая дуже!

Зразу сяє, мов сонце весною,

Наливає світ увесь

І чарує твоє серце й очі,

Наче любка у весільнім строю,

Наче зірка моргає з дна ночі,

Наче пчілка мід з квіток громадить;

Та як того меду покуштуєш,

Жар незнаний в серденьку почуєш,

І тоді вона тебе ізрадить!

Сонця блиски на дрібки розщипле,

Зорі в бездну темную розсипле,

В цвітів барві вкаже страсть кипучу,

В птахів піснях вкаже зойк розпуки,

У погоді вкаже скриту тучу,

У розкоші вкаже скриті муки,

В кождій перлі на красавиць

Вкаже зсілі нещасливих сльози,

І твої всі втіхи

Мов мороз нещадний поморозить.

Ох, і зблідне щічка та рум’яна,

А чоло, що добра доля

Цілувала, стратить блиск

І пооресь зморщинами живо,

А твій взір свобідний,

Потемніє – самому на диво.

Бо важкий, колючий шлях розуму,

Кождий крок щемить у серці, друже!

Ей, не думай, голубе, ту думу,

Бо та дума зрадливая дуже!1883

Вы можете поставить посту от 1 до 50 лайков!
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Мы используем cookies, чтобы вам было проще и удобнее пользоваться нашим сервисом. Узнать больше.