2 min read
Слушать(AI)

В стручкові гороху

І занімів, немов прозрів нарешті,наваживсь зазирнути у прийдешнє,де все хистке, непевне,як вві сні:моє життя було чужим мені,бо я на мить побачив старість власну,здригнувшися, зістаривсь

Чого злякався і чого тремтів:ти ж і в минулому, в майбутньому житті?

Ну, немічний, знесилений, ну,

Та хто тобі рідніший з двох, которий?

Оцей, який живе брехнею й сподіванням,чи той, що лиш одне не розв’язав питання:навіщо і подосі живе на світі він?..

А за вікном дощі,дощі — з усіх сторін,а ти ж, наче в стручку єдина горошина,затиснутий до часу, обмежений лушпинням,яке на мить розтиснуть спромігся ти

Чому кортить заглянуть у завтрашню безодню?

І розгадати долю, і розпізнать майбутнє,яке в тобі незримо та повсякчас присутнє?

Тому ти і гукаєш: — О зглянься, аве отче!

Бо зазирати глибше твоя душа не

І зір мені вернувся усталений, буденний:минуле вже незриме, а завтрашнє ще

І видно дощ у вікнах, вологе злиплось листя;мені ж в стручку оселі і затишно, і чисто.***

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2025 Ryfma. All rights reserved 12+